Син Тетяни Осадчук, Петро, загинув у січні 2023 року під час оборони Соледару. На отримані виплати жінка допомагає власній громаді та опікується військовими. Для прикордонників із першого загону – три FPV-дрони.
Петро Осадчук з 2014 року марив службою. Через дитячу травму його не брали до армії. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Петро пішов у ТРО. Ставив барикади, копав окопи, хотів отримати зброю й іти воювати. Таємно від мами він ходив на полігон та вчився стріляти. Казав:
«Мамо, я йду туди, щоб вони не прийшли сюди. Якщо їх там не зупинити, тут я Вам, мамо, не допоможу. Я піду, щоб Ви спали спокійно, щоб діти спали спокійно».
З 24 лютого 2022 року Петро невпинно оббивав пороги військкомату, й за кілька місяців йому таки вручили повістку. Служити хлопець пішов до 1 прикордонного загону. Згодом у його складі вирушив на схід. Виконував бойові завдання в Соледарі. Звідти часто писав та знімав відео мамі. З кожним днем обстановка у місті загострювалася. Командування прийнято рішення залишити Соледар. Однак вдалося це лише частково. При виході з міста Петро разом з побратимами потрапив під мінометний обстріл. Від отриманих травм прикордонник загинув на місці. Тіло героя евакуювати не вдалося. Пані Тетяна чекала на повернення сина майже місяць.
«В дорозі, я вже знала, що то мій син. Мені вислали його фотографію, впізнала по хрестику. Але все ж таки якась надія жила, такі хрестики могли бути у кожного. Коли показали тіло, по обличчю впізнати його не можна було, я попросила показати руку – по ній теж не впізнала. Хотіла подивитися на зуби, – у нього щербинка була спереду, не дали… Самі подивилися в рукавичках… Так я й впізнала свого сина», – згадує зі сльозами жінка.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)