Валентина Тарасівна переселенка з Бахмута. Їй 84 роки. У рідному місті понад 20 років працювала на фармацевтичній фабриці лаборантом. Мала велику квартиру, родину.
Ще дитиною, Валентина пережила Другу Світову війну та голодомор у 1946 році. Її батько помер під час визволення Києва від німецьких загарбників. І ось війна знову її зустріла, але вже в поважному віці.
Чоловік Валентини загинув у 2022 році під час масових обстрілів російських окупантів.
«Нам по телевізору казали, що це на два тижні, не більше», - пригадує переселенка.
Разом з сином сіли на перший зустрічний автобус та поїхали. Два роки Валентина мешкає в Дніпрі. Залишившись ні з чим, жінка розуміє, що потрібно рухатися далі, адже житло дуже дороге, треба харчуватися.
Переселенка почала в’язати спочатку шкарпетки дорослі й дитячі, потім килимки і потроху продавала просто на вулицях міста.
Наші журналісти познайомилися з бабусею Валею та дізналися, як попри все не втратити жагу до життя та боротися, далі в сюжеті.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)