«Загублений рай» у Чорному морі або безлюдний острів Джарилгач

Журналісти довго шукали, хто б міг найкраще розповісти про цю туристичну принаду. Попри те, що острів знаходиться у Херсонській області, серед місцевих жителів щось цікаве про нього знають не так уже й багато. І ось чому - до Джарилгача швидко не дістатися, сам острів – безлюдний, та й інфраструктури там немає. Людей же, навпаки, часто приваблюють саме комфорт, налагоджений сервіс, розваги та доступність.

Старший науковий співробітник Херсонського обласного краєзнавчого музею Михайло Підгайний, на відміну від інших, обожнює відпочинок «дикуном» і об’їздив усі безлюдні та мальовничі місця Херсонщини й Криму. Особливо Михайлу подобається бувати на Джарилгачі, за своє життя він відпочивав там безліч разів. Мандрівник зізнається, що перебування на острові радше нагадує виживання, ніж відпочинок, але саме екстрим - це те, чого так часто не вистачає містянину:

"Ви тільки вдумайтеся, який туристичний потенціал має Херсонщина - у нас є два величезних безлюдних острови: Джарилгач у Чорному морі й Бирючий - в Азовському! В Європі такого вже не зустрінеш - там навіть маленькі острови давно заселені. На кожному є маленьке село. Ну, можливо, є якісь безлюдні за Полярним Колом, але таких великих незаселених точно немає. Я пригадую, як ми там уперше відпочивали - я був з дружиною та одинадцятимісячної дочкою, ми там зупинилися на 2 тижні. Бувало, прокидаємося, відкриваємо намет, а там олень уже біля нас ходить. Дістатися до острова можна двома шляхами - від села Лазурне Кінбурнською Косою та більш традиційно - зі Скадовська. У Скадовську є автостоянка, відпочивальники приїжджають на власних авто та вантажать на баркас свої намети та їжу, і їх переправляють на острів, дорога триває десь годину", - пояснює Михайло Підгайний.

Головна проблема, яка переслідує цю місцевість роками - це сміття. Пластикові пляшки, одноразовий посуд, поліетиленові пакети - ось що залишають по собі туристи.

«Після 2014 року, я маю на увазі, після анексії Криму, усе дуже змінилося. Люди, котрі їздили в Крим і смітили там, тепер їдуть до Джарилгача і смітять у нас», - нарікає Михайло Підгайний.

Також через те, що острів має видовжену форму, до нього прибиває сміття з вод Чорного моря. Тут немає інфраструктури, прибирати сміття нікому, воно так і залишається на березі острова, туристи назад його не вивозять.

Одночасно на Джарилгачі можуть перебувати кількадесят відпочивальників, але острів великий, тому вірогідність наштовхнутися на іншу компанію мала. Окрім можливості втекти від цивілізації, Джарилгач цікавий своєю бурхливою історією та природою.

Незвичайна флора та фауна Джарилгацького заповідника

Джарилгач сягає 42 км у довжину. З одного боку острова чисте море, з іншого - затока. Ця місцевість вабить своїм природним різноманіттям як туристів, так і вчених. Тут зустрічаються зайці, лисиці, дикі кабани, олені, муфлони, сайгаки, кулани, вужі, степові гадюки. Це ідеальне місце для людей, які займаються бьордвотчінгом. Тут проживає 248 видів птахів, 47 з яких — червонокнижні. Тварини на острові вже звикли до людей і дозволяють себе фотографувати та годувати.

Михайло Підгайний розповідає, що островом завідує Національний природний парк Джарилгацький, площею 10 000 га. Його засновано 2009 року. На східному боці острова є артезіанське джерело, саме туди привозять відпочивальників. Там курортна зона, є сезонне кафе та кілька бунгало та альтанок.

У національному парку завжди є зони відпочинку. Нацпарк, на відміну від біосферного заповідника, передбачає розвиток туризму, і в ньому є зонування. Тобто там є заповідні куточки, куди нікого не можна пускати, а є й рекреаційні та господарчі зони.

Джарилгацький Робінзон Крузо та маяки

За словами Михайла Підгайного, все ж таки на острові проживає одна людина - православний монах Марк. Місцевий дивак, який мріяв побудувати на острові величезний храм, але встиг закласти лише фундамент. У 2013 будівництво заборонили рішенням Скадовської районної прокуратури. Проживає монах біля Кінбурнської коси зі східного боку. Там у нього, окрім фундаменту церкви, є маленька хатинка і кілька сарайчиків. Там, де він оселився, є помпа з прісною водою. Відпочивальники з ним легко знаходять спільну мову і за банку тушенки або щось інше безкоштовно набирають воду. Втім, туристи до нього серйозно не ставляться - для них монах-відлюдник радше дивак або місцева знаменитість.

«Цей монах навіть хотів перейменувати Джарилгач на честь святої Марії», - пригадує Михайло Підгайний.

Окрім здичавілого монаха острів відомий ще й своїми маяками. Їх там одразу два. Побудувати перший вирішили ще у 1899 році. Візерунковий металевий каркас маяка та його необхідне оснащення були вироблені в Парижі на кошти Скадовського (засновника чорноморського флоту Скадовська). Будівництво почалося в 1900 році, а встановили маяк вже через два роки. Його висота становить майже 25 метрів.

У різних джерелах часто зустрічається інформація, нібито сам Ейфель сконструював цей маяк або був автором його проєктy. Ці дані сильно перебільшені. Краєзнавці й досі проводять дослідження на цю тему. Маяк працював 80 років, зараз його вже вивели з експлуатації, але він має статус пам’ятника культури. У 1997 біля старого маяка, трохи далі від моря, було споруджено новий.

Джарилгач очима туристів

Журналісти попросили людей, які відпочивали на острові, поділитися враженнями та досвідом — відгуки різняться. Херсонець Олександр двічі бував на острові, спочатку з друзями, потім з дружиною. Чоловік дуже любить дику природу, спартанські умови відпочинку, тому на Джарилгачі йому було затишно та комфортно:

"Це шалено красиве місце! Як там кажуть: «Українські Мальдіви»? Це — правда, краєвиди неймовірні. Чисте море, чисте повітря! Кінбурнська коса також досить мальовнича локація. Вона не суцільна, а пролягає ніби «пунктиром», утворюючи так звані «пташині острови», на косі гніздяться птахи. Всередині острова є невеликі болотця, там такі кусючі мухи й комарі, туди краще не заходити. З дерев там ростуть невеликі "маслинки". От десь під однією такою "маслинкою" і можна поставити намет. Оскільки острів протяжний, уздовж нього можна кілька днів подорожувати, а впоперек пройти можна й за пів дня. Також тут чимало диких тварин, але вони вже звикли до присутності людей — тварин легко фотографувати та годувати з руки. Там навіть є олень- альбінос! Дуже важливо, що там є свердловина і тече прісна вода. Тому брати з собою потрібно тільки їжу", - пригадує Олександр.

Деяким відпочивальникам, навпаки, у першу чергу запам’яталися сліди людського перебування. Микола багато подорожував країнами Європи та Сходу. Чоловік також декілька разів бував і на Джарилгачі, розповідає таке:

"Узбережжя Чорного моря дуже активно опановується туристами. Зараз Джарилгач несе на собі величезне антропогенне навантаження - там дуже багато сміття. Щороку туди їде сила-силенна відпочивальників з наметами, залишаючи по собі купи відходів. Інфраструктури там немає, є якесь сезонне кафе, але це дрібниці. Відходи так і залишаються на острові. Природа там, звісно, гарна, але там дуже спекотно і легко обгоріти, сховатися від сонця там ніде. Це не всім підходить. Я там відпочиваю раз на рік, зазвичай приїжджаю у травні, коли немає людей", - зауважив вибагливий мандрівник.

На думку Михайла Підгайного, Джарилгач потрібно позиціювати як мекку кемпінгового туризму. Але ввести санкції за засмічення острова недобросовісними туристами. Можливо, потрібно пускати туди відпочивальників тільки за гроші, тоді люди почнуть ставитися до свого перебування на острові більш відповідально.

Острів можна вдало використовувати як літню арт-резиденцію для художників, студентів, громадських активістів. Власне, як це і відбувається на острові Бирючий, куди щоліта запрошують митців створювати нові шедеври подалі від міської метушні. Джарилгач заслуговує на увагу нових гостей, але задля їх комфорту не слід позбавляти острів автентики.

P.S. Проєкт «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.