Наталя Галь, кореспондентка: "Самотні та покинуті старці. Вони хворі та голодні. Літніх людей з області привозять до церкви та залишають на подвір'ї наче кошенят".
Валерій Тімаков, пастор церкви: "Перша людина у нас з'явилась в 2001 році. До нас привезли сюди наркоманів. Вони не могли ні розмовляти, ні ходити, чи то пак як овочі були. І ось ми почали допомагати таким, а потім я згадав за свою матір. Я матері дуже багато не додав".Так на території церкви у селищі Дем'янівка з'явився, так званий хоспіс. Сюди з різних міст та селищ привозять немічних. Спочатку старці жили прямо в приміщенні церкви. Потім почали купувати будинки поблизу, адже кількість людей почала збільшуватися. Практично всі витрати лягають на плечі прихожан. (2/11 00,02) Та є й допомога від небайдужих.
Валерій Тімаков, пастор церкви: "Люди жертвують, деякі хто знає нас, допомагають нам магазини, допомагають продуктами. А так ми всі самі намагаємося робити".В хазяйстві біля сотні качок, є два гектари землі, на якій вирощують пшеницю. Але старців потрібно не тільки годувати, а й лікувати. Одна з мешканок хоспісу наразі в лікарні на операції, в неї онкологія. Гроші збирали всім світом. В хоспісі практично всі інваліди, прикуті до ліжок. Доглядають за ними волонтери. Практично постійно біля немічних багатодітна матір Анна Александрович.
Тетяна, мешканка хоспісу: "У мене всі померли, мама померла, батько помер, брат помер, всі повмирали".
Спочатку Тетяну доглядав племінних, потім привіз бідолашну до церкви. Тетяна під наглядом вже рік, родичі приїжджають провідувати, привозять гостинці. В іншому будинку живе Валентина, вона хвора на цукровий діабет та понад десять років нічого не бачить. Має двох доньок.
Валентина Орел, мешканка хоспісу: "Одна в Росії дуже далеко, інша не далеко, але вона не виїзна. Не може приїхати. За мною доглядали, потім так вийшло, залишилася я одна. Сільрада мене сюди привіз".
В окремому будинку живуть чоловіки. Нещодавно до церкви привезли маріупольця.
Маріуполець: "Перестав ходити, жити ніде, з дружиною розлучився, сестрі не потрібен. Ось так, власне кажучи і залишився. Я до цього в лікарні лежав у другій, але потім її закрили на коронавірус і мене виписали. Я лежав у товариша по роботі у нього вдома. Там не дивитися за мною не було кому, ну раз я не пересуваюся, а тут в цьому плані дуже добре".
А от Олександр вже п'ять років живе при церкві. Переніс інфаркт та інсульт, наразі прикутий до ліжка. Працював в Маріуполі в пароплавстві з вісімдесятого року.
Олександр, мешканець хоспісу: "У гонитві за щастям, Наташа, втратив я все, що міг. За грошима гнався, втратив все що було на березі. Ось і все, все життя моє пішла в пияцтво, в розгул, кабаки, жінки, карти, гроші, цигарки і все. Ось це привело мене в такий стан".
Лиха доля була і в Ігоря, він доглядає хворих, хоча сам має проблеми з ногами.
Ігор, працює при церкві: "Я звільнився, мене привіз пастор прямо з в'язниці в 2013 році. За людьми доглядаю і мені подобатися, працюю потихеньку".
Хоча в приході дуже багато роботи, готують, прибирають, доглядають, працюють на полі, ремонтують приміщення знаходять час і на душевне спілкування із бабусями та дідусями. Розважаються також чим можуть собі дозволити.
Пастор Валерій каже, є плани й на майбутнє. Наразі ремонтують ще один будинок для чоловіків, але там потрібно багато витрат, адже ніяких комунікацій в будівлі немає. А всі будиночки ремонтують власноруч, деякі матеріали та меблі привозять не байдужі, але багато чого ще потрібно.
Валерій Тімаков, пастор церкви: "Ось цим каміном ми гріємо ось ці дві кімнати, кімнати та душ. У нас лопнуло скло і нам треба скло, ми ніде на цю грубку не можемо знайти скло".
Ще для хоспісу потрібен кімнатний інвалідний візок, бо вуличний не проходить у дверні пройми. Доводиться бабусь та дідусів носити на руках до ванни. В один будинок потрібен водонагрівач, завжди не вистачає побутової хімії. Якщо хтось має жагу чимось допомогти, можуть зв'язатися із пастором за номером телефону, який ви бачите на екрані.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)