Реабілітаційні центри Маріуполя: лікування чи рабство?

Реабілітаційні центри: панщина 21 сторіччя чи порятунок для залежної людини? Днями правоохоронці викрили групу осіб, яка начебто силоміць утримувала людей, била та змушувала до важкої праці. Ми вирішили зазирнути залаштунки центрів реабілітації. Обрали перший випадковий та були приголомшені.

В кінці одної з вулиць Центрального району стоїть непримітний двоповерховий будинок. Жодних вивісок та застережень. Ворота відкриті, а на вікнах немає решіток. Без попередження входимо на територію обійстя. І за декілька хвилин з'являється чоловік, який представляється пастором будинку милосердя. Саме так чоловік називає реабілітаційний центр. Знімати дозволяє та навіть проводить екскурсію кімнатами будинку.

Тут є своє невеличке господарство. Завдяки йому харчуються

Олег, допомагає по господарству: "Самі їмо, роздаємо також нужденним. Можемо їм дати яйця хто потребує або продати. Працюємо, допомагаємо вибивати плитку, але здебільшого пилимо, рубимо, але здебільшого в нас основних робіт фізичних немає переважно духовна реабілітація".

Людей які тут перебувають називають "реабілітантами". У кожного з них своя історія то поділене життя на до та після.

Олександр, реабілітант : "Крав, вживав наркотики, то краще тут ніж на вулиці. Я наприклад молюсь, допомагаю по господарству, та слідкую за котлом аби було тепло".

Тут стверджують, що грошей на реабілітації не заробляють. Все - від чистого серця. На утримання людей в будинку віряни та небайдужі приносять пожертви.

Сергій Попов, духовний наставник центру милосердя: "Наш центр цілком на пожертвах побудований так би мовити. Не беремо ані копійчини. Але буває так що родичі самі приводять реабілітантів тож у них ми просимо аби у них були засоби особистої гігієни".

В цих стінах, за словами реабілітантів, вони знайшли свій прихисток від спокус світу. Працюють по господарству, виконують підсобні роботи та співають псалми.

Начебто пересування не обмежене. А ось мобільний зв'язок з близькими дозволений лише раз на тиждень - в неділю.

Євген, реабілітант: "Зв'язок навіть з родичами нам не потрібен на самому початку. Бо виходить так що як в тебе були складнощі, не мав документів, то родичі були здорові. А як тільки-но вимився та вичистився та нічого не вживаєш починають дзвонити та благати про допомогу".

Як запевняє пастор цього дому силоміць нікого не утримує та не примушує до важкої праці. А з перевірками регулярно навідуються правоохоронці.

Сергій Попов, духовний наставник центру милосердя: "В нас зараз готуються документи на оформлення як реабілітаційний центр, оскільки зараз ми зареєстровані як приватна особа".

Саме через, начебто, примус до тяжкої праці та утримання людей мимоволі, днями в Маріуполі правоохоронці закрили один із реабілітаційних центрів.

Ігор Карамишев, начальник Управління по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУНП в Донецькій області: "Вивозили на різноманітні об'єкти до різних місць Донецької та Дніпропетровської області, де вони виконували важку фізичну роботу. Фігуранти називали цей процес трудотерапія".

В поліції підозрюваним інкримінують торгівлю людьми, за яку законом передбачене позбавлення волі до 12 років. Керівники реабілітаційних центрів міста запевняють, що в закритому поліцією закладі все було інакше, а поліція ніби навмисно хоче вплинути таким чином на суспільну думку, щодо діяльності таких центрів.

Геннадій Мохненко: "З цієї причини на цьому тижні рада церков міста в екстреній нараді вирішила зустрітись та ми провели засідання та виїхали на місто, хоча нам дуже відома була робота цього центру. І там все було добре та без порушень. Я сподіваюсь що ми разом з поліцією та владою розберемось в цій ситуації".

Геннадій Махненко запевнив що вважає подію випадковою прикрістю. А найближчими днями рада церков проведе круглий стіл із представниками поліції та влади, аби знайти шляхи взаєморозуміння.