Українці в Угорщині. З якими проблемами стикаються біженці?

Про міграційну кризу тоді говорив увесь світ, але в Угорщині це була закрита тема. Як Будапешт розміщує сирійських біженців, прийняти яких країни ЄС попросила Єврокомісія, – таємниця за сімома печатками. Щоб дізнатися про деталі, незалежному журналісту Гергею Нілашу довелося працювати під прикриттям. Він придумав легенду, що теж біженець.

«Ми не мали можливості відвідати ті об'єкти в Угорщині, де тримають людей, які перетнули кордони. І як мігрант я пройшов це, намагався подивитися зсередини. Я вигадав для себе історію. Я був росіянином, який виїхав із Киргизстану», – розповідає журналіст незалежного інтернет-видання «Telex» Гергей Нілаш.

За словами журналіста, від самісінького початку міграційної кризи у 2015-му угорська влада вирішила й близько не підпускати до кордону співробітників незалежних ЗМІ. Єдиний вихід – інкогніто проникнути у табір для біженців. І надивився Гергей там усього.

«Розбудили всіх уранці дуже голосно. Потім посадили в автобуси. Після чого всіх зібрали та відвезли в іншу частину країни, ближче до австрійського та словацького кордону. Там людям сказали, що зараз можна подати на біженство. У цьому напевно відмовлять, але суд ухвалить рішення протягом 8 днів. На практиці це означало, що ми ось тут, неподалік австрійського, шенгенського внутрішнього кордону, є 8 днів – і точно відмовлять. Тобто це була, по суті, пропозиція протягом 8 днів залишити країну та вільно йти далі на захід», – розповідає незалежний журналіст Гергей Нілаш.

Щоб до Угорщини потрапило якнайменше мігрантів, збудували стіну. Не пошкодували грошей на технічне обладнання.

Угорська влада робила все, щоб мігранти в країні не затримувалися. Тих, хто шукав притулку, футболили від інстанції до інстанції, затягували розгляд документів і роками не надавали статусу біженця.

«Є юридичні зміни, які сьогодні унеможливлюють подання заяви на статус біженця. Якщо хтось намагається просити про захист в Угорщині, то це можна зробити лише у двох містах – Белграді та Києві», – пояснює Аніко Баконі, правозахисниця та членкиня Угорського Гельсінського комітету.

Так-так, у Києві. Тим, хто врятувався від обстрілу, рекомендують повернутися до охопленої війною країни, щоб подати документи. І лише після цього поїхати до Угорщини та написати ще одну заяву. Якщо, звісно, дозволять.

«Особливо цинічно звучала заява Міністерства закордонних справ, що знову розпочало працювати посольство Угорщини в Києві, і там знову можна подати заяву. Щоб показати, наскільки ця система неефективна, один приклад: минулого року лише 8 осіб (!) приїхали і мали можливість подати заяву», – каже правозахисниця Аніко Баконі.

А цьогоріч ніхто не приїхав! Адже бюрократичну систему майже неможливо подолати. Як і стіну на кордоні із Сербією. До того ж нелегалів, які затримуються в Угорщині, відправляють до Сербії. Навіть якщо вони прийшли з іншого боку. Всі інтеграційні програми згорнули ще 2015 року, а допомогу виплачувати перестали.

Нині схожа ситуація з українцями. І можна сказати, пощастило тим, хто опинився у маленьких містечках, де місцева влада з власної ініціативи організувала допомогу та притулок.

Українка Тетяна Спіцина знала, що біженців в Угорщині не шанують, але все одно поїхала. Коли в рідному Гостомелі вибухало щохвилини, їй було байдуже, куди тікати…

«Той жах, який ми пережили, доки звідти вибрались буквально в останні години… Якби трохи затрималися, то навряд чи залишилися б живими.

Так, політика угорців була не дуже сприятливою щодо України, але те, що Росія робила на той момент, було в тисячі разів страшніше», – розповідає Тетяна Спіцина.

І тут на допомогу прийшли люди, звичайні угорці, у яких, як виявилося, вистачає і співчуття, і бажання приймати у себе тих, кому наразі не можна повертатися додому.

Цю привітність відчули й молоді мами з України – Яна та Юля. З весни, від початку вторгнення, вони з дітьми живуть у містечку Ходмезьовашархей, отримують допомогу від Червоного Хреста та потроху адаптуються.

«Будь-яка допомога. Якщо дитина захворіла, і до лікарні відвезуть, і ліки безкоштовні, для дітей свята влаштовують. Також з роботою вони допоможуть», – з вдячністю в голосі розповідає нам Яна, біженка з України.

Мер Ходмезьовашархея Петер Маркі-Зай навесні 2022 року був головним опонентом Віктора Орбана на виборах. Він добре розуміє, що насправді відбувається в Україні. І намагається зробити максимум для тих, хто втік від війни, але стикається із протидією у столиці.

«Є 33 квартири, які ми не можемо здавати, а все тому, що немає лише одного підпису від уряду. Це саме ті 33 квартири, які ми могли б віддати українським біженцям», – розповідає Петер Маркі-Зай.

В Угорщині до мігрантів застосовують ту саму тактику, яку ми бачимо і в інших сферах життя: формальної заборони немає, Європа усе ж таки, але паралельно створені умови, щоб максимально ускладнити процеси.

Причому натхненник антиміграційної кампанії – сам Віктор Орбан, скаржаться правозахисники. Прем'єр часто говорить про те, скільки головного болю завдають країні мігранти. Мігранти, яких в Угорщині практично не видно! І для яких, по суті, зачинені двері.