Надія Василівна вже втретє лікується у геріатричному відділенні. Відновлює сили та смак до життя.
Надія Василівна, пенсіонерка: "У минулому році тут 2 роки була з чоловіком. Чоловік у мене помер. І от вирішила підлікуватись ще і сьогодні збираюсь виписуватись. Лікування хороше. Стрес перенесла, чоловіка похоронила. І водички принесуть і чаю зігріють, телевізор дивимось ввечері".
Про хороше лікування та комфортні умови розповідає і Григорій Григорійович. Йому 84 роки і він був одним із тих, хто запустив у Маріуполі тролейбусне сполучення.
Григорій Серафімов, пенсіонер: "Комфортно, але вдома краще. Старих тут лікують, вона підіймає на ноги нас ставить".
У геріатричне відділення потрапляють люди похилого віку за направленням від сімейного лікаря. Тут вони проходять обстеження, здають аналізи, відновлюють своє здоров'я після хвороби.
У відділенні зроблений ремонт з врахуванням особливостей людей похилого віку.
Ірина Алієва, старша медсестра геріатричного відділення: "Ось є така ручка, яка підіймається - опускається для зручності. І є кнопка виклика для того, щоб медсестра на посту при необхідності могла почути та прийти на допомогу".
Та головне для людей похилого віку - це психологічне відновлення, заняття творчістю та зміна якості життя, розповідає завідувачка геріатричного відділення.
Людмила Шлєгєль, завідувачка геріатричного відділення МЛ № 9: "Мотивація до життя у 80-90 років зростає, відношення до себе, якість життя, мотивація до життя, що я все можу, я ще не все встиг. Тут спеціально враховуючи особливості людини похилого віку. Це малорухливість, депресія, настрій поганий, апатія до життя, мало що радує. Тут ми намагаємось медикаментозно, фізично та психологічно".
Геріатричне відділення у Маріуполі одне, йому вже 22 роки. Одночасно тут можуть лікуватись 30 пацієнтів. В середньому вони проводять у стінах лікарні три тижні. Але ті, у кого немає родини, можуть знаходитись довше.
Людмила Шлєгєль, завідувачка геріатричного відділення МЛ № 9: "Є сім чоловік у нас протягом року, яким ми робили документи до будинку ветеранів та інтернати. Вони тут жили по 4 місяці, це одинокі люди, які потребували постійного догляду".