Як росіяни під санкціями продовжують купляти за кордоном нерухомість?

Яхта російського олігарха, що потрапив під санкції, у всіх на очах… виходить з порту! Покупці з паспортами РФ, як і раніше, купують дорогу нерухомість, тільки тепер... на підставних осіб! Російський «Сбербанк» викуповує свої заарештовані активи завдяки… арабському шейху, який виявляється самозванцем! А паралельно з усім цим – попри заборони і санкції – європейців, як і раніше, намагається агітувати російське телебачення, при цьому використовує своїх кореспондентів ще і як… шпигунів. Здавалося б, що спільного між цими історіями? Насправді зв'язок прямий, адже всі вони про вплив Москви за допомогою політики, грошей та дезінформації.

Ми починаємо своє розслідування у Хорватії. На узбережжі, яке називають місцевим Лазуровим берегом. Опатія – курорт, де є все для комфортного життя: м'який клімат, чисте море і престижність. Це улюблене місце аристократії, тут відпочивали члени монарших сімей та світові знаменитості. Потягнулися сюди і російські політики та підприємці, які зажили статків завдяки близькості до Кремля.

Дача за пів мільйона

Мебльована квартира з двома спальнями та вітальнею, яку показує нам відомий у місті ріелтер Саша Іванішевич, коштує майже пів мільйона євро. Але з'являтимуться її господарі максимум на місяць, а то й менше. Адже таке житло в Хорватії переважно скуповують росіяни як дачу. Проводять тут канікули, а цілий рік за апартаментами чи будинком доглядають покоївки та садівники. Стежать, щоб будь-якої миті до приїзду було все готове. Саша спеціалізується на таких клієнтах та угодах – коли суми у контрактах починаються із семизначних чисел.

«І це ще не найбагатші покупці! Зі статками вище середнього. Заможніші купують житло в Монте-Карло», – ділиться Саша Іванішевич.

Здавалося б, потік товстосумів уже рік, як має вщухнути – з моменту, коли Росія розпочала повномасштабну війну в Україні, і російські олігархи, бізнесмени, чиновники потрапляли до чорних списків та ставали фігурантами європейських та американських санкцій! Але клієнтів у Саші та його колег, як і раніше, вистачає. Змінилося лише одне: якщо раніше покупці з російськими паспортами особливо не ховалися, то тепер на оглядини приходять одні люди, папери потім оформлюють… геть інші, а реальні власники – взагалі треті.

Ось і вийшло, що навіть мер хорватської Ніци, Фернандо Кірігін, не знає, скільки нерухомості у його місті насправді належить російським олігархам та чиновникам. І хто ці люди?

«Покупців ми не знаємо, все купують через компанії», – зізнається мер Опатії.

Справа в тому, що громадяни інших держав, щоб придбати нерухомість, мають проходити перевірку в хорватському МВС. Але якщо покупець не приватна особа, а фірма (хай навіть належить іноземцю), жодних погоджень не треба. Ось від санкцій і ховаються, купуючи компанію-пустушку. Або просять підставну особу придбати будинок чи апартаменти на своє ім'я. У мерії тонкощів таких покупок чи не знають, чи не хочуть знати.

«Угоди укладають фірми, і не зрозуміло, хто їхні власниками. Або, скажімо, кілька компаній мають одного господаря… Як це перевірити? Офіс мера не володіє такою інформацією, тому ми можемо лише гадати», – пояснює нам Фернандо Кірігін.

Втім, підставних осіб використовують далеко не лише для купівлі нерухомості! Нещодавно завдяки такому персонажу вивели з-під санкцій… майно російських банкірів на сотні мільйонів доларів.

Шейх-самозванець

Майже половина всіх овочів та фруктів на хорватських ринках, а також м'яса, молока, сирів та яєць на прилавках супермаркетів належить одній компанії – «Fortenova Group». Кілька років тому там з'явилися нові акціонери з Москви.

Через місяць після початку великої війни «Сбербанк» став однією з перших фінансових установ Росії, проти якої США ввели блокуючі санкції. Його активи заморозили у Штатах, американським громадянам заборонили здійснювати через нього будь-які операції. Подібні обмеження запровадили й інші країни. Допомогти вивести хорватський бізнес «Сбербанку» з-під можливого арешту погодився... шейх. Ось тільки місцевий журналіст Хассан Діаб, який проводив своє розслідування, з'ясував, що формальний покупець – самозванець.

«Мій друг близький до уряду Арабських Еміратів. Я подзвонив йому, назвав ім'я покупця – і почув: "Біжи від нього, це злодій та злочинець, він пов'язаний з криміналом! На нього подали до суду за відмивання грошей та корупцію, його рахунки заарештовані!"», – розповідає журналіст видання «Вечірня газета» Хассан Хайдар Діаб.

Але як така людина могла знайти величезну суму, аби викупити частину бізнесу, що належить росіянам? Звідки гроші? Журналіст почав перевіряти джерела фінансування угоди і дійшов висновку, що вся операція, швидше за все, фіктивна, покликана просто вивести російські акції з-під удару. Ось що він з'ясував:

«Ми зрозуміли, що тут є рука Кремля. Я почав розслідувати, як могла пройти така транзакція? Гроші величезні! І не важливо, у євро вони чи у доларах. Через санкції проти Росії їх повинні перевірити або Європейський центральний банк, або Нью-Йорк… Ось і виходить, що єдиний спосіб купити і розрахуватися – це покласти готівку у валізи, поїхати до Москви і заплатити… Інакше лжешейху потрібен би був попередній дозвіл», – каже Хассан.

Але угоду, навіть попри всі підозри, схвалив хорватський уряд, підтримав президент країни. Журналісти-розслідувачі впевнені: у Загребі просто побоялися сваритись із Кремлем. Кажуть, що кошти, які по всій Європі щедро вкладають росіяни (коли купують нерухомість чи інвестують в бізнес), – це не так можливість заробити, як спосіб прихованого впливу. Адже хто потім наважиться посилювати санкції чи виступати проти Москви, коли скрізь російські гроші?

Хвилі дезінформації

Другий спосіб впливу – через ЗМІ та соцмережі. Вкидання та поширення історій, які дуже схожі на правду, але насправді не мають нічого спільного з дійсністю. У Європі створено кілька центрів боротьби з дезінформацією. Головний – у Брюсселі. Тут, як кажуть «24 на 7», моніторять публікації у ЗМІ та соціальних мережах. Завдання – виявити акаунти, створені російською «фабрикою тролів», та веб-сайти, які контролюють спецслужби Росії. Через них і поширюються фейки.

«Це дуже довгий бій. Противник користується значними ресурсами, як людськими, так і фінансовими, й порушує безліч правил. Це як у ситуації, коли силовики борються зі злочинністю: злодій завжди на крок попереду, бо правоохоронні органи мають поважати закон і правила, навіть якщо їх порушує злочинець», – коментує для нас ситуацію Петер Стано, офіційний представник зовнішньополітичної служби Єврокомісії.

Аналіз величезних масивів інформації чітко показує, як одні й ті ж меседжі по команді, скоординовано вкидають через різні джерела. У Брюсселі ці хвилі чітко зафіксували перед початком війни. Петер Стано пояснює, як це працює:

«Спочатку це були теми, пов'язані з підготовкою до вторгнення. Різке зростання дезінформації! Наприклад, про нібито неонацизм чи геноцид російськомовного населення. Потім ми побачили зростання повідомлень про секретні біолабораторії, а відтак був спад. І раптом заговорили про брудну ядерну бомбу, яку нібито готують українці. Але незабаром і цей наратив відступив. Тобто фейки приходять хвилями».

Як це відбувається на практиці, нам розповіла Ліз Уол. Американська журналістка, вона працювала на телеканалі «Russia Today», який спонсорував Кремль, і звільнилася, коли Росія анексувала Крим. Про неможливість працювати на RT Ліз заявила тоді у прямому ефірі. Вона не приховує, як зсередини влаштована машина пропаганди:

«Репортери і продюсери, які прагнули об'єктивності, ходили ніби мінним полем. Люди боялися сказати щось, що засмутило б керівництво. Суцільна невпевненість, усе під напругою. У нас не було якихось прямих вказівок, мовляв, з цієї миті ось ця інформація цензурується, але директор зустрічався з кореспондентом і казав: "Ось питання, які вам потрібно поставити". А якщо ви під час інтерв'ю ставите недоречні питання – їх просто виріжуть! І це був спосіб тиску, щоб поширювати спотворену інформацію, наприклад, про Україну», – ділиться Ліз, і для неї це, як і раніше, болючі спогади.

Журналістка пояснює, чому RT (всупереч усім спробам протидії), як і раніше, має глядачів. Каже, там вдають, що просто дають аудиторії альтернативну точку зору. Пропаганда не в лоб, а ретельно замаскована. Наприклад, в ефірі не можна використовувати певні слова і терміни.

«Я не могла сказати "окупанти", не могла назвати Москву "агресором". Росію треба було подавати тільки в позитивному світлі, навіть якщо те, що вони робили, не було позитивним з жодного погляду. І коли творять цю брехливу розповідь, то й вигадуються постійні теорії змови, всі ці напівсирі заяви... А зараз російська дезінформація просто засипає сміттям медіаекосистему. Дискредитує як українців, так і будь-кого, хто виборює демократію», – каже Ліз.

Їй і самій дісталося за те, що не промовчала, не пішла тихо, по-англійськи, що не взяла відступні, а оголосила про незгоду в ефірі. Журналістка тепер займається вивченням дезінформації, способів протидії їй, і каже, що за роки після її гучного звільнення «Russia Today» закореніла і зміцніла.

«Чим більше я досліджую, тим більше переконуюсь: канал забитий пропагандою. І це окозамилювання "Russia Today", мовляв, "у нас просто альтернативна точка зору". Вони вийшли за межі професії, перетворились на засіб пропаганди, що у красивій обгортці продає війну Росії в Україні. Демонізувати українців, виставити їх агресорами, нацистами. Це просто смішно», – ділиться колишня ведуча RT.

Але варто було заборонити мовлення «Russia Today» в Європі, як вони активізувалися в соцмережах, де контролю значно менше. І є країни, де цей прихований інформаційний вплив величезний.

Нова «фабрика тролів»

Один із таких прикладів – Угорщина. Політологові з Будапешта Петеру Креко працювати і легко, і непросто одночасно. Легко, бо його аналітичний центр вивчає методи маніпуляції громадською думкою, а такі приклади зараз щокроку. Ну а непросто тому, що все це відбувається з його країною, не лише з його співвітчизниками, а й із колегами, друзями…

«Люди щиро вірять у всілякі небилиці. Що Брюссель винен у зростанні цін на продукти та енергоносії в країні (але це все сталося ще до війни і до введення європейських санкцій). Люди переконані: якби не Орбан, Угорщина вже вступила б у війну на боці України, а чоловіків би мобілізували. І це при тому, що ми маємо професійну армію, що ми в НАТО, що такого взагалі ніхто не заявляв», – розповідає нам Петер.

Звідки беруться всі ці чутки? Із соцмереж, де раптово з'являються сотні коментарів, написаних як під копірку. Користувачі, котрі їх публікують, виглядають цілком реальними людьми, але варто придивитися – і виявляється, що акаунти фейкові. Петер з'ясував, що в Угорщині з'явилася своя «фабрика тролів». Створено її за прикладом московської, ось тільки просуває вона меседжі про те, яка чудова в країні влада, як добре дружити з Росією і не варто псувати з нею відносини. І меседж «не зліть Москву» засів у головах.

Втім, один із найбільш показових прикладів ми побачили в Хорватії.

Зникла яхта мільярдера

Тут, біля причалу в місцевому яхтклубі, кілька місяців стояла під арештом розкішна яхта «Ірина» вартістю 5 мільйонів євро. Належить вона родині близького до Кремля російського олігарха Алішера Усманова. Проти нього і США, і Європа запровадили санкції. Судну одразу ж заборонили залишати порт. А потім… сталася просто детективна історія. Загребському журналісту Юраю Філіповичу по секрету розповіли, що яхта в порту Бертіно… вже не та!

«Ми поїхали на місце, щоб перевірити, чи пришвартована «Ірина». Дивимося – а замість неї стоїть така ж яхта, така ж модель… схожа на «Ірину», але насправді не вона!!!», – згадує журналіст.

В який момент відбулася заміна, зрозуміти тепер неможливо. Місцеві жителі не забили на сполох, оскільки зовні нічого начебто й не змінилося… Афера вдалася. Підсанкційне судно вночі знялося з якоря, вийшло з порту, потім пройшло прикордонний контроль і... залишило води Хорватії. І ні в кого не виникло жодного питання! Пізніше яхта спокійно пришвартувалася у турецькому порту Дідім.

«Вражає: ніхто нібито й не помітив, що заарештована яхта зникла 3 місяці тому! Й усі ж знали про санкції... Але в Туреччині вони не діють. Саме тому судно тепер перебуває там. До сьогодні ми не знаємо відповіді. Міністр транспорту... покарав окремих людей зі свого офісу. Мовляв, вони "припустилися помилки"... У результаті санкції ніби є, але контролю за ними не існує», – розповідає Юрай Філіпович.

Винними виставили… екіпаж, моряки – під арештом. Хоча зрозуміло, що без негласної команди зверху, із Загреба, нічого не сталося б. Але слідів корупції у діях чиновників… не виявили. Чи була це випадковість? Навряд.

Ми поговорили про те, що відбувається, з Мірелою Холі, опозиційним хорватським політиком, яка свого часу працювала в команді президента Мілановича, була міністром, але залишила посаду через незгоду з проросійською політикою. Нині вона викладає, обстоює права жінок та представників ЛГБТ. Мірела поділилася з нами своїм поглядом на ситуацію. Каже, всі ці епізоди – свідчення того, як Москва грає на слабкостях політиків, їхніх амбіціях, страхах, сумнівах, а дуже часто і на особистих фінансових інтересах. Адже в Євросоюзі для будь-яких рішень потрібна єдність усіх країн, що до нього входять. Ось у Москві щоразу і шукають слабку ланку.

І вона, на жаль, знаходиться. Десь не хочуть відмовлятися від російських грошей – і тому заплющують очі на те, хто нові сусіди чи хто ховається за офшорами, що скуповують бізнес. Десь ідуть на компроміси – аби стосунки не зіпсувати… Гроші, пропаганда та велика політика використовуються в одній обоймі. А головна зброя проти них – правда про те, якою може бути ціна всіх цих компромісів.