«Коли є час, то читаю шрифтом Брайля книжки. Все одно Брайль – то є Брайль: що прочитаєш пальцями, то воно більше запам'ятовується. Чи якийсь рецепт, чи ще щось… телефон – то взяв, раз-два записав по Брайлю», – розповідає Марія Сирота.
«Щось і ми робимо теж, навіть іноді користуються нашими фондами, щоби ми переслали плоскодруковану книжку в Київ, там її перероблять і видадуть уже шрифтом Брайля», – пояснює співробітниця Львівської спецбібліотеки Світлана Палюшок.
Також у бібліотеці хваляться, що у їхньому фонді найбільше книг українською. Пані Світлана розповідає, що у бібліотеках її колег часто зберігають примірники книг видані ще за радянськи х часів, які звичайно написані російською, не бракує і книг , які потрапили у бібліотеки з різних причин, у більшості були пожертвувані і принесені самим читачами, аби їх озвучили. Втім не зважаючи, на те, що ситуація із книгами стала значно кращою , ніж 10 років втому, все ж книг бракує.
І бракує з багатьох причин, і перша – фінансова. Ми вже розповідали, що вартість одного примірника, написаного шрифтом Брайля, – захмарана. Тому вийти з цієї ситуації можна за допомогою аудіокниг. Хоча тут теж свої проблеми, бо потрібні кошти на їх начитування. Їх, до речі, отримують із Фонду соціального захисту інвалідів. Тобто фонд виділяє Будинку звукозапису і друку Українського товариства сліпих кошти, зібрані за рахунок штрафних санкцій за ненадання певної кількості робочих місць для людей з інвалідністю.
У середньому центральне правління УТОС щороку затверджує тематичні плани на видання 40-50 книжок шрифтом Брайля та озвучення їх, яке загалом становить близько 6 тисяч годин звучання (або приблизно 200 книг). Однак за 2-3 місяці виконати такий обсяг роботи навіть за наявності достатнього фінансування, на жаль, неможливо.
Тоді на допомогу приходять волонтери і просто небайдужі люди, які безкоштовно начитують книги – переважно художню літературу, але часом і профільну. До прикладу, журналістка 24 каналу і казкарка Марічка Крижанівська про те, що бібліотеці для незрячих потрібні друковані видання, дізналася під час зйомок. І ось уже кілька років поспіль разом із колегами начитує різні книги.
Звичайно, Марічка та її колеги намагаються начитувати книги з інтонацією, професійно. Часто до такої роботи залучають акторів. Наприклад, ще до війни бібліотека імені М. Островського співпрацювала з видавництвом аудіокниг «Наш формат». До речі, українські письменники теж допомагають озвучувати власні твори. Наприклад, Сергій Жадан озвучував свій «Ворошиловград». А у Львові книжки начитує соліст вокальної формації «Піккардійська терція» Ярослав Нудик.
Робить він це на прохання керівника Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» Оксани Потимко. Саме вона хвалиться, що Львів – єдине місто в Україні, де у всіх дитячих бібліотеках є книги шрифтом Брайля. Кошти, за які їх друкують і начитують – грантові. У фінансуванні допомагає також львівська мерія та одна з IT-компаній.
Пані Оксана каже, що загалом ситуація порівняно з попередніми роками, звичайно, набагато краща, але є свої нюанси, і стосуються вони спеціальної літератури. За словами керівника центру, катастрофічно бракує підручників, причому не для вищих навчальних закладів, а для середніх спеціалізованих шкіл. Адже надрукувати підручник може лише Міністерство освіти, а уряд, як запевняють у центрі, з цим не справляється.
Що ж до ситуації з підручниками для вищих закладів освіти, то вона абсурдна: книг, написаних Брайлем, просто немає. Але є начитана вузькопрофільна література. Роблять це тут же: щомісяця із центру зайнятості приходить приблизно 20 людей, які за гроші створюють аудіоваріанти підручників. Звичайно, начитати вчасно навчальну літературу вдається не завжди.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)