Покоління Z, саме так називають сучасних дітей. Це діти, які почувають себе в цифровому світі, ще з пелюшок, як риба у воді, діти, які вже по замовчуванню, є талановитими. Втім, для батьків меж не існує, і кожен звичайно, хоче аби їхній малюк був найрозуміншим, і найталановитішим, одним словом генієм. Та чи можливо його виростити? Чи все таки «геніальність», це щось що передається на генетичному рівні ? Звичайно, прихильників і однієї і іншої версії буде достатньо, і ми не беремося стверджувати, що істина за однією з них. Можливо, історії, і поради, які є у цій статті генія, і не зроблять з дитини, але знання і підхід до освіти малюка покращать.
Спершу, як розповісти вам про двох геніїв, чи якщо казати скромніше , двох талановитих українців, ми спробували ситематизувати, принциипи на яких базували освіту їхні батьки. І звичайно, свою працю над чадом вони починали, за довго до того як їхні діти сіли за шкільну працю.
Розвиток розумових здібностей вашого малюка ,творять, здавалося б, найпростіші умови. І для цього потрібно, давати відповіді на всі запитання дитини, при цьому враховувати е той фактор, що всі пояснення потрібно робити за допомогою легких дитячих слів та істин. Інша теза, йде в парі, з тим, що відповідати треба на всі питання: поводитися з дитиною як з рів/нею. Не сюсюкатися, не вживати скорочених слів, не говрити, що ти ще замаленький і тобі цього не треба знати.
У книгах – сила, саме так, без читання ніяк. А ЧИТАТИ ТРЕБА БАГАТО, І РІЗНОМАНІТНОГО. А ще має бути присутність творчіть, дитина має сеье розвивати у всіх можливих напрямках і має право перебирати гуртками і вподобаннями, навіть якщо на малювання вона сходила лише раз і авторитетно заявила, що це не її і більше вона туди не піде, зате піде на карате.
Їжа і рух, виявляється теж не зайві у «вирощуванні генія». Для хорошої роботи мозку, та й розвитку м’язів, потрібна належна фізична активність, ну грубо кажучи батарейки мають сідати, і як вони сідатимуть нехай обирає дитина. А для покращення роботи мозку окрім правельного харчування потрібні вітаміни і звичайно риба, як без неї.
Існує мфі, що «геніальність» і «ген» мають один корінь, і якщо у вашій рідні ніхто особливими талантами не блищав, то і новому члену сім'ї нізвідки успадкувати цю геніальність .Та дослідження доводять інше: наче б то геніальність ховається за вихованням і пізнанням світу у ранньому дитинстві. Американські вчені дослідили біографії нобелівських лауреатів з науки та літератури. Як з'ясувалося, майже всі володарі цієї престижної нагороди походили з родин інтелектуалів чи бізнесменів, де виховання можна було б назвати демократичним.
Також нещодавно у США провели ще одне дослідження. SMPY став найбільш тривалим дослідженням дітей з високим інтелектом і тривало 45 років, протягом яких вчені стежили за розвитком кар'єри і досягненнями п'яти тисяч чоловік, багато з яких у дорослому віці стали видатними вченими. Це дослідження проводив, професор Джуліан Стенлі, який добре відомий своєю дослідницькою роботою в галузі психометрії, присвяченій вивченню пізнавальної діяльності. Грунтуючись на його дослідах, інша вчена - декан з питань освіти та розвитку людського потенціалу в університеті Вандербільта в Нешвіллі, США Камілла Бенбоу назвала вісім секретів виховання дітей, які допоможуть добитися успіху в дорослому віці. І ось вони:
1. Діліться з дітьми різноманітним досвідом
2. Підтримуйте дітей не лише на емоційному, а й на інтелектуальному рівні
3. Переконайтеся, що у вас позитивні і міцні відносини з вчителями дитини – це дозволить допомогти дитині отримати додаткову підтримку від викладача, який безпосереднім чином може вплинути на розвиток інтелектуальних здібностей дитини
4. Якщо бачите зацікавленість дитини в певній темі або хобі, дайте йому можливість максимально розвивати його здібності
5. Хваліть зусилля дитини, а не його здібності. Це дозволить розвивати «менталітет зростання», який акцентує увагу на прогресі, а не на здібностях
6. Заохочуйте дітей ставити запитання і брати інтелектуальні ризики. Підкреслюйте, що невдачі є частиною навчання
7. Уникайте слів «обдарований» і «дуже розумний». Це може негативним чином позначитися на інтелектуальному розвитку дитини, зменшити бажання навчатися і уповільнити процес розвитку
8. Перевірте здібності вашої дитини за допомогою тестів. Це буде сприяти аргументованому спілкуванню з викладачами про програму навчання для розвитку інтелекту дитини
Прізвище, цього хлопця знає Вікіпедії. Остап Українець, відомий не завдяки своїм здібностям, а тому, що є успішним письменником і перекладачем. Зараз Остапу 25 років і він мешкає у Івано-Франківську. Батьки Остапа : мікро-біолог – та журналістка. Навчався хлопець у Франківській гімназії №1, а потім у Києво-Могилянській академії. Про особливі знання і талант у Остапа прикарпатське містечко дізналося, коли Остап у 2007 році вперше відвідав, ток-шоу «Найрозумінший», опісля хлопець був там і в інші роки і навіть отримував перемоги. У Франківську його називають вундеркіндом, він до цього ставиться з іронією, адже вважає, що це не якісь особливі здібності, а невтомна праця і звичайно читання.
Як стверджує, Остап, особливої техніки виховання його, у батьків не було. Єдине, що він пам’ятає , те що багато читав. «Коли мої батьки розлучилися, і ми переїхали з Калуша до Івано-Франківська, мене відправили в якусь школу мистецтв, але я здається відвідав, лише два уроки. Мені було важко щось довести до кінця, бо я не бачив змісту. Ну, бо навіщо? Я тим не планував займатися, і це було пустою тратою часу, за цей час я міг прочитати, якусь книжку.» - пригадує Остап.
Та на гуртки хлопець все ж ходив. Каже, але ніхто його особливо не примушував, туди йти і відсиджувати від дзвінка до дзвінка, мама обрала таку позицію, не подобаєьться- не відвідуй, шукай далі, що є твоїм.
До речі, на інтерв’ю, Остап прибіг в пластовому однострої, бо уже багато років належить до національної скаутської організації ПЛАСТ. Остап, зараз там є виховником, і займається з хлопчиками 11-12 років, і з власного досвіду розповідає, що є такі діти, які просто не хочуть належати до Пласту,а батьки через власні, якісь нереалізовані амбіції, примушують хлопчиків. Остап зізнається, від цього гірше всім: батькам, бо надії таки не оправдаються і час буде втрачений, який можна було б з користю використати на щось інше, що приносить задоволення дитини, хоча і не тішить батьківське серце, до прикладу на уроки орігамі чи щось в такому дусі. Час буде втрачений для дитини: бо вона обізлиться на всіх, і далі всі гуртки будуть на один смак, і звичайно час втрачений для тих хто викладає , адже зусиль на таку дитину йде більше, а користі всеодно жодної. Тому, аби виростити генія, спершу треба подумати що ж насправді краще для малюка і чого хоче він , адже можливо саме у його бажанні криється справжній талант.
А це львівський фізмат-ліцей. Звчиайно, вони скромно відмахують рукою і кажуть, що генії це не про їх учнів, їхні учні – «пахарі», які свою геніальність здобувають у важкій праці.
Такий ліцей планували створити ще у , 1970-1980 роках у Львові за аналогом навчального закладу, що був у Києві. Такі школи звичайно є іншими, адже сюди поступають діти, яким вже замало стандарної освіти у школі, і які потребують більше навантаження. Тут і вчителі і діти мислять по-іншому, і до навчання підходять по-іншому. Та в силу певних причин, створити ліцей вдалося лише на початку 1991 року. Основним ініціатором створення школи став ЛНУ ім. Івана Франка, а також Західний науковий центр і освітні установи міста й області. Учнів і вчителів набирали за конкурсом. Найстаршому тоді вчителю було 40 років. До ліцею зараховують випускників сьомих і восьмих класів у восьмі та дев’яті класи відповідно. Для цього треба скласти вступні іспити: якщо йдеться про фізико-математичний профіль — екзамен з математики і фізики, якщо ж хіміко-біологічний — хімію і біологію.
Понад 400 учнів навчають 40 вчителів.
Саме цей ліцей вже кілька років, поспіль одної з найкращих шкіл Львова. І саме тут навчається хлопець якийє призером кількох міжнародних олімпіад з фізики та математики.
Ярослав Романус, теж себе генієм не вважає. Хлопець зараз навчається у випускному класі ФІЗИКО-Матиметичного ліцею і мріє стати айтішником. Для цього юнак багато навчається. Зараз Ярослав придивляється до вищих навчальних вузів, звичанйо хотів би далі отримувати освіту за кордоном, втім грошей на таку освіту не має, поки що…каже, обовязково удосконалить свої знання, вже за власні кошти , а поки що спробує вступити в Український католицький університет.
Якщо ви думаєте, що три місяці канікул Ярослав просто провалявся, вдома, то глибоко помиляєтеся, хлопець встиг за той час відвідати два вузькопрофільні табори, де звичайно були різні фізичні активності, але їхнє завдання глибше вивчити фізику і математику. Щодня влітку Ярослав читав, не тільки задані теми із школи, але і щось для душі і підтягував англійську.
Ярослав Романус, є переможцем і призером кількох міжнародних олімпіад із фізики та математики, хлопець набрав найвищий бал ЗНО. Якщо говорити про гени, то у Ярка мама- митець, а тато інженер . Батьки кажуть і Ярко і його старший брат, з дитинства були дуже допитливими і , батьки просто не встигали давати відповіді на питання. Часто доводилося возити книжки зі собою аби давати відповіді на питання хлопців , які все запамятовували.
«Ми кожні вихідні виходили у місто і довго-довго гуляли, ходили вуличкамиі говрили про все. А ще ми багато їм читали. Я з точними науками не дуже држу, але я могла показати їм інший бік, мистецький. А от батько допомогав із математикою і фізикою. Тепер , якщо є проблеми чи питання із фізики чи математики то Ярослав, запитує старшого брата, він до речі теж навчався у фізмат-ліцеї. Особливого якогось рецепту, як виховати генія, я не знаю… Ми не навчали їх по 8 годлин в дитинстві, та й спадковими їхні зання теж не назвеш. Єдине, що робили так це справді дуже багато з ними спілкувалися і відповідали на вс-всі питання, але не вигадками, а давалди справжні відповіді, і інколи по кілька разів.» пригадує мама львівського генія Оксана Романус.
Загалом, знання Ярослава – важка праця. Хлопець живе на одному кінці міста, а ліцей на іншому. Фактично у ті дні, коли він навчається, йому доводеться виходити з дому о 8 і десь у такий же ж час він повертається. Усі домашні завдання і навчання і гуртки все на території школи. А от коли готується до олімпіад чи конкурсів, то зайнятість генія множиться на три.
Якоїсь офіційної статистик скільки випускників фізмат-ліцею емігрували за кордон не існує, але вчителі зізнаються що відсоток великий. Ів се повязано з тим, що далі цим обдарованим дітям, а потім громадянам не має що тут робити. Вивчати фізику? Нема умов і грошей, працювати в ІТ-сфері- Г Варіант. Але він не гумовий, викладати математику, взагалі не варіант, тому багато хто зх учнів ліцею своє щастя знахордять за кордоном. Ярослав каже, що емігрувати не планує, хлоче працювати на благо батьківщини. А батьки, Ярослава зізнаються, в Україні не вміють працювати з обрарованими дітьми, не створені умови ні для їхнього навчання в школах, ні в подальшому в університеті. Банальному навіть не існує практики , степендій на навчання для таких дітей, зазвичай це одноразові маленькі виплати, або приватні ініціативи.
Але хіба в цьому справа? Історія цих двох хлопців довдить, що будь-чка диттина є талановита і лише від батьків залежить, вді оточення і від праці з дитиною, якою вона виристе? І ген геніальності тут ні до чого…