За 54 кілометри від Львова розкинулось село Тартаків. Цього літа про нього дізналася вся країна завдяки першому табору-резиденції, який відбувався тут. Та село стало відомим ще задовго до серпня 2020 року.
Уперше Тартаків згадано ще у 1426 році. Історія села, а потім і містечка, яке отримало магдебурзьке право, настільки багата й цікава, що писати про нього можна було б окремий розділ. Але все ж зосередимо увагу лише на його архітектурі, адже саме заради порятунку палацу цього літа й організовували перший табір.
Палац Лянцкоронських у селі Тартаків збудували у XIX столітті на мурах давнішого на 200 років замку Потоцьких.
Сам цісар Франц Йосиф приїжджав туди і купив арабських коней. Нині на розкіш палацу натякають лише рештки ліпнини. Збереглися мури, а даху нема. Усередині палац нагадує джунглі, які власне і розчистили учасники табору.
Плитка на підлозі, як припускають, може бути з фабрики Івана Левинського. Олена Замойська досліджує історію цієї памʼятки. Каже, що інтерʼєр почали руйнувати під час Першої світової війни. «Офіцери російської армії квартирували в цьому палаці, і на фотографіях ми бачили, як вони там пʼють горілку за столами в оточенні гарних предметів інтерʼєру. Але відомо, що палац дуже сильно пограбували, хоча після Першої світової війни він був у досить хорошому стані, він був збережений», ‒ розповідає краєзнавиця, учасниця табору Олена Замойська.
Після Лянцкоронських останньою власницею палацу була Марія Урбанська. У 40-х роках її вивезли до Сибіру, там і губляться її сліди. Згодом будівлю зруйнувала пожежа. «Після великої пожежі в 50-х роках фактично палац залишився без даху, також з оздоби і ліпнини мало що залишилося. Але фактично навіть тих фрагментів, які є, досить багато», ‒ додає Олена Замойська. Усі ці елементи ліпнини, кахель збирали учасники табору, щоб зберегти. Сам табір-резиденцію назвали «Тартаків