Мейнстрим – казати, що планеті жити в таких от екологічних умовах 12 років. Ця цифра лякає, тверезить, але чомусь лише нас. Просунуті європейські і не тільки держави вже кілька десятиліть намагаються зменшити забруднення навколишнього середовища на планеті. І одним з таких напрямків є збереження енергії. Адже тепер це знають і діти, що джерела енергії, такі як газ та нафта є не безкінечними, а атомна енергія є одним з основних забруднювачів. Тому з’являється геніальний винахід – отримувати енергію за допомогою сонця.
Ще років двадцять тому всі в Україні, скаржачись на завищені тарифи, вживали один той самий жарт – « Скоро гроші будуть брати за повітря і сонце». Нині, цей жарт вже не жарт, а реальність, от тільки гроші не беруть, а навпаки платять, за енергію, здобуту завдяки сонячній радіації. Так, як свого часу це було не дуже популярним, у світі вводять зелений тариф –економічний механізм, спрямований на заоохочення генерації електроенергії за допомогою відновлюваної енергетики. Станом на 2009 рік зелені тарифи використовувалися в тій чи іншій формі у 63 країнах світу, в тому числі в Україні.
А все починалося у далекому 1978 році у США. Там через енергетичну кризу, яка набирала обертів, і через тотальне забруднення атмосферного повітря, президент Джиммі Картер підписав Національний енергетичний закон та Закон щодо комунального господарства. Ці закони мали заоохочувати енергозбереження та розвиток національних енергетичних ресурсів, в тому числі відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна та вітрова.
За Америкою до відновлюваної енергетики почали звертатися решта прогресивних країн світу. Відтак, у 1990 році Німеччина прийняла закон про постачання енелектроенергії в мережу, який зобов’язав постачальників купувати електроенергію з поновлюваних джерел за фіксованою ціною. Для сонячної та вітрової енергії така ціна була встановлена на рівні 90% роздрібних цін на електроенергію. Це до слова, значно менше, аніж якщо енергію продавали ГЕС та виробники енергії з біомаси: вони свій «продукт», могли збути за 65-80% від роздрібної ціни. Результатом такої політики у Німеччини стало розгортання 4400 МВт нових потужностей в період 1991-1999 роках.
Нині ж Німеччина має справжній бум у виробленні сонячної енергії. А все завдяки лояльності влади, високим спеціалізованим тарифам і технологічним ноу-хау. Результат- у Німеччині вже встановлено фотовольтаїку загальною потужністю у 9 гігават енергії, а загальні обсяги – 20 гігават. Зараз в Німеччині 38% загальної енергії – зелена, і основний біль німців, не звідки її взяти, а як позбутися зайвої. Подекуди німецькі міста мають свої сонячні електростанції, більшість приватних господарств також, а все завдяки завбачливій політиці.
В Україні ж про зелений тариф заговорили десь у 2003, але реальністю він став у 2008, тоді ж у вересні прийняли і відповідний закон. І цей закон передбачає обов’язкове придбання електроенергії від наступних джерел:
• Малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт);
• Вітрові електростанції;
• Сонячні електростанції;
• Електростанції, що використовують біомасу як паливо.
Також у цьому законі вказано, що виробником зелений тариф може використовуватися впродовж 10 років з моменту встановлення сонячних панелей. Ставка зеленого тарифу періодично встановлюється постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України у розмірі "подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенеруючих компаній за рік, що передує року встановлення тарифу". У разі значних коливань курсу гривні щодо євро НКРЕ зобов'язана внести відповідні корективи до ставок зеленого тарифу. Зараз в Україні зелена енергетика - це лише 2 % від загальної. Але за проектом розвитку до 2035 вона має становити 25%. Якщо ще додати даних, то за 6 місяців 2017 року було введено 126,5 МВт потужностей об’єктів відновлюваної електроенергетики, що працюють за «зеленим» тарифом. За підрахунками експертів, для їх встановлення залучено до 130 млн доларів інвестицій. Для порівняння за весь 2016 рік встановлено 121 МВт таких потужностей. Фактично, за півроку запущено «зелених» проектів більше, ніж за весь 2016 рік.
Більшу частину введених у І півріччі 2017 року потужностей, а саме – 118,1 МВт, складають об’єкти сонячної енергетики. Ще 5,5 МВт – це електростанції на біогазі, а 2,9 МВт – об’єкти малої гідроенергетики.
Важливо, що у 2017-му одна сонячна електростанція та дві мікро ГЕС отримали надбавку до «зеленого тарифу».
Коли закон був прийнятий в Україні, це дало змогу домашнім-приватним господарствам у себе ставити маленькі сонячні електростанції. Звичайно, більшість енергії вони використовували для приватних потреб: обігрів, електрика, а залишки продавали державі. Якщо хтось мав можливість поставити на подвір’ї більше сонячних панелей- скористався цим, і зміг скидати державі трохи більше енергії, і відповідно на цьому заробляти. Так як пан Роман Баб’ячок, і робив це він одним із першим в Україні.
Чоловік живе у неподалік Львова, і має невелике обійстя. Перші сонячні панелі він розмістив на даху будинку, але їхньої потужності вистачало лише для часткового покриття потреб. Навесні 2014 40 панелей потужністю по 250 ВТ. Електростанція має потужність 10 кВт, і коштувала вона підприємцю $18 тис. Звичайно, всі ці панелі встановити на будинку нереально, тож розмістив їх пан Роман на присадибній ділянці на сконструйованому спеціальному каркасі, над хлівом і над двором. Взимку всі ці панелі ледь покривають потреби будинку чоловіка, а от літом енергії надлишок- тож саме її пан Роман і скидає в загальну мережу за зеленим тарифом. Та так тривало донедавна..
Майже півроку комітет ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки готував зміни до закону про "зелені" аукціони, "щоб повністю врегулювати всі питання, пов'язані з домогосподарствами, виходячи з інтересів українських споживачів" і таки представив їх. Такі зміни, які передбачаються цим законом, ставлять під загрозу бізнес власників домашніх сонячних електростанцій. І закон стосується не тільки нових, але і вже збудованих. Тобто робота пана Романа Баб’ячка піде нанівець.
Йдеться, що встановлювати сонячні панелі можна лише на будинках, а на присадибних ділянках- зась. Втім, на будинку потрібну кількість встановити майже нереально, навіть для того, аби забезпечити лише для приватного користування, не говорячи про підробіток. У законі йдеться , що НКРЕКП буде змушена призначити "зелений" тариф лише на ту частину потужності домогосподарств, що встановлена на дахах та фасадах. Тобто, українці, які мають сонячні панелі на власних присадибних ділянках, зможуть отримувати виплати за "зеленим" тарифом лише з тієї частини своїх електростанцій, які встановлені на дахах або фасадах будівель і капітальних споруд. При цьому споживач повинен підтвердити, що ці споруди капітальні. А такі рішення були прийняті через текст закону про «зелений тариф»
Зелений" тариф на електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за умови їх розташування на дахах та/або фасадах будівель та інших капітальних споруд, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за умови їх розташування на дахах та/або фасадах будівель та інших капітальних споруд".
Однією з тих, хто була проти цих правок і позбавлення звичайних українців мати незалежність від енергетичних гігантів була і нардеп Вікторія Войціцька. Вона з колегами брала участь у розробці закону про зелені аукціони, що загалом є непогано аби долучити в такі торги і звичайних українців. Та купувати зелену енергію за найнижчою ціною.
Цей закон 18 травня 2019 року підписав президент Петро Порошенко.
Тобто система держпідтримки об'єктів альтернативної енергетики у вигляді "зеленого" тарифу на відпуск екологічної енергії замінюється системою аукціонів. У рамках останньої підтримку держави отримуватиме інвестор, який запропонує найменший тариф. Та разом з цим законом прийняли і правки про «зелений тариф». Фактично як тільки закон вступить в дію, десятки українців втратять свої бізнесові вкладення в міні-сонячні електростанції, а решта, яка б могла стати незалежною від енергомагнатів, не зможе скористатися повністю «зеленим тарифом». Та 27 травня Вікторія Войціцька та Олексій Рябчин зареєстрували законопроект, який мав би вирішити проблем малих домашніх СЕС, які виникли після прийняття закону 8449. До речі, як повідомляє спілка активних споживачів та проз’юмерів, вже з’явилися випадки, коли домашнім господарствам відмовляли приймати сонячну енергію за зеленим тарифом.
А допоки домашні сонячні електростанції, вирішують питання свого існування –великі набирають обертів. Вони з’являються як гриби після дощу, адже ця ніша – прибуткова і не дуже складна.
До прикладу, у січні 2019 ввели в експлуатацію одну з найбільших в Європі сонячних електростанцій у Нікополі. ЇЇ потужність 246 МВт . Ця СЕС зможе повністю задовольняти потреби 100 тис. домогосподарств України і дозволить скоротити викиди діоксиду вуглецю більше ніж на 300 тисяч тонн в рік. НКРЕКУ ухвалила встановлення «зеленого тарифу» для Нікопольської СЕС до 2030. І звичайно не секрет, що ця станція є власністю ДТЕК - компанії, яка належить Рінату Ахметову.
На Львівщині є трохи менше сонячна станція, яка теж є приватною і має іноземні інвестиції, та належить братам Дубневичам. ЇЇ потужність 10 МВт.
«На території 14,62 гектара встановлено 37 500 фотоелектричних модулів JAsolar китайського виробництва. Сподіваємося, що електростанція вироблятиме в рік 11 000000 КВт Компанія продає електроенергію за зеленим тарифом держпідприємству «»Енергоринок» . У будівництво електростанції інвестували 10 мільйонів доларів від латвійського холдингу і вважаємо, що це окупиться за 6 років.» зазначив директор ТзОВ «ЛігАгро» Олександр Гирич. Саме ця станція дає таке собі тавтологічне зелене світло для інших підприємців, Західної України, яку помилково вважають непридатною для сонячного бізнесу, адже тут, звичайно, менше сонячних днів, ніж на сході. ( СНХ збоку Василя) Пан Гирич і його колега переконують – маленькі домашні електростанції їхнім потужностям не конкуренти, керівники цих гігантів самі не розуміють, чому законодавець так несправедливо поступив із звичайними українцями.
А якщо вірити Bihus.Info, то у 2018 році, Україна мала Топ-10 бенефіціарів зеленого тарифу. 65% коштів, виплачених ДП "Енергоринок" за альтернативну енергію у 2018 році пішли десятьом бізнес-групам, у першу чергу - електростанціям, що перейшли від братів Клюєвих китайській держкорпорації CNBM, холдингу Ріната Ахметова, а також ВЕС шведсько-українського бізнесмена Карла Стурена. Загалом альтернативні електростанції минулого року отримали від ДП "Енергоринок" 16,8 млрд грн. Це дані Міністерства енергетики. Скільки з цієї суми пішло кожній окремій компанії, чиновники не розголошують. На запит Bihus.Info у ДП "Енергоринок" не відповіли, однак журналістам вдалося дістати деталі.
Так, 11 млрд із загальних 17-ти пішли десятьом бізнес-групам, що розвивали найбільші проекти в "зеленій енергетиці" станом на 2018 рік. Тобто на них прийшлося 65% "зелених" грошей.
По 3 млрд грн за рік отримали за "зелену" енергію сонячні електростанції, які за президентства Януковича розвивали близькі до нього брати Клюєви, і альтернативні енергопроекти олігарха Ріната Ахметова (переважно за рахунок Ботієвської ВЕС).
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)