День пам'яті про загиблих моряків

Аварія, схожа на пекло. В Азовському морі 29 жовтня 1968 року сталася трагедія, що сколихнула все місто. На шляху до Маріуполя затонуло судно "Рокша", яке перевозило 3500 тон розпеченого агломерату. Минуло вже півстоліття, але рідні загиблих згадують це мов учора.

13 імен - це весь екіпаж ліхтера "Рокша", яких поминають рідні. Далеких 51 рік тому він на буксирі перевозив розпечену руду із порту Керчі в Маріуполь. На борт почала заходити холодна вода у поєднанні із агломератом вона спричинила щось накшталт вибуху. Можна лише уявити те пекло, в яке потрапили моряки. Серед них і чоловік Людмили Федорівни - матрос Анатолій Протасевич.

Людмила Федорівна, дружина загиблого матроса Анатолія Протасевича: "Уявіть, такий ковш і в ньому 800 градусів металу. І вони по морю йдуть. Судно захлиснула вода і всі хто був - пішли на дно".

Сьогодні згадують - попереду баржу тягнув буксир. Його команда бачила величезну хмару пари і той жах, що коївся, але так і не змогла врятувати постраждалих. Олексій Іванович якраз мав йти у рейс із "Рокшею": "В той час, коли трапилася трагедія "Рокші", я працював на буксирі "Абхазець". В нас щось зламалось і ми стали на ремонт. І замість нас пішов "Комуніст". І все це трапилось. Вони не могли підійти, наскільки я знай через ослаблий трос, який намотався на вінт, тож вони стояли".

Ліхтер перегорнувся і пішов на дно. Море розкидало тіла загиблих. А 23-річна Людмила Федорівна так і не простилася із чоловіком: "Пароходство збиралося привезти труп звідти, але лікарі не дозволяли, сказали, що тіло розкладається. Він був у воді, а потім у льоді. Колгоспники його витягли. Прибрали льод і поховали його там на Арабатській стрільці".

Мітинг коло пам'ятного знаку якоря пройшов під пісні і вірші про море. Так само із закликом не забувати, до Дня визволення України від нацистських загарбників маріупольці зранку поклали квіти до пам'ятника Воїну-Визволителю.