Хлопчик з Маріуполя 6 разів перехворіл на менінгіт

Артем Шевченко хоче стати музикантом, вчиться грати на домбрі, гітарі та скрипці, але навчається на дому і майже не спілкується із однолітками. За свої 11 років, він 6 разів переніс менінгіт. В 2014-ому, 2017-му, 2018-му і цьогоріч. З незрозумілих для лікарів причин хвороба раз за разом повертається.

Олена Шевченко, матір Артема: " Останнього разу ми їхали на міжнародний конкурс до Харкову вночі. Вранці він був уже хворий в Харкові. Ввечері ми ледь встигли його довезти. Дорогою я викликала швидку, під'їжджала, наколювала його. Завдяки цьому ми доїхали живими."

Температура в дитини піднімається до 41 градусу, м'язи кам'яніють, очі стають червоними. Симптоми менінгіту з'являються раптово, за кілька хвилин. І кожного разу Олена мчить до лікарні та боїться втратити сина. Поряд із Артемом вона тримається. Каже: "Перші три доби - дуже погано, він втрачає зв'язок із зовнішнім світом, марення починається, блювота постійна до крові. А потім вже приходить до тями і все добре."

Жінка виховує Артема без чоловіка і через те, що всі гроші йдуть на лікування хлопця - ремонт будинку зупинився, а коштів на життя ледь вистачає. Півдня Олена працює вчителькою музики, а вдома з допомогою літніх батьків тримає господарство. Ростить город, сад, тримає кіз і курей. Лікарі Маріуполя, Запоріжжя і Києва з'ясувати, що провокує захворювання головного мозку не змогли. Хлопець вже переніс 15 пункцій. А необхідне обстеження в Ізраїлі коштуватиме родині непід'ємні для них 4,5 тисячі доларів, не враховуючи переїзду і проживання.

Реквізити для допомоги:

Банк одержувача ПАТ "ПУМБ"

МФО банку 334851

Код одержувача 2805606329

Одержувач Шевченко Олена Михайлівна

Рахунок одержувача 26258111780691

Хлопець мріє відвідувати школу разом із однолітками, мати друзів і не засмучувати маму хворобою. А ще - допомогти їй добудувати будинок.

Артем Шевченко: "Наприклад телефон хочуть усі, беззаперечно. А я хочу свою кімнату, просто свою кімнату."

Олена Шевченко: "Моя найбільша мрія, щоб він ніколи не потрапляв до лікарні, щоб він був впевнений в собі, в своїх силах, в своєму здоров'ї, щоб він міг дійсно радіти життю. Тому, що дуже часто виходить, що і я вже боюся радіти."