Поблизу Маріуполя у невеликому селищі служителі церкви створили хоспіс (ВІДЕО)
Дожили до старості, стали інвалідами та залишилися на самоті. Сліпі та паралізовані старці з області знайшли прихисток в селищі Дем'янівка, поблизу Маріуполя.
Наталя Галь, кореспондентка: "Самотні та покинуті старці. Вони хворі та голодні. Літніх людей з області привозять до церкви та залишають на подвір'ї наче кошенят".
Валерій Тімаков, пастор церкви: "Перша людина у нас з'явилась в 2001 році. До нас привезли сюди наркоманів. Вони не могли ні розмовляти, ні ходити, чи то пак як овочі були. І ось ми почали допомагати таким, а потім я згадав за свою матір. Я матері дуже багато не додав".Так на території церкви у селищі Дем'янівка з'явився, так званий хоспіс. Сюди з різних міст та селищ привозять немічних. Спочатку старці жили прямо в приміщенні церкви. Потім почали купувати будинки поблизу, адже кількість людей почала збільшуватися. Практично всі витрати лягають на плечі прихожан. (2/11 00,02) Та є й допомога від небайдужих.
Валерій Тімаков, пастор церкви: "Люди жертвують, деякі хто знає нас, допомагають нам магазини, допомагають продуктами. А так ми всі самі намагаємося робити".В хазяйстві біля сотні качок, є два гектари землі, на якій вирощують пшеницю. Але старців потрібно не тільки годувати, а й лікувати. Одна з мешканок хоспісу наразі в лікарні на операції, в неї онкологія. Гроші збирали всім світом. В хоспісі практично всі інваліди, прикуті до ліжок. Доглядають за ними волонтери. Практично постійно біля немічних багатодітна матір Анна Александрович.
Жінка, що прикута до ліжка - маріупольчанка. Практично все життя пропрацювала в пологовому відділенні дев'ятої лікарні.
Тетяна, мешканка хоспісу: "У мене всі померли, мама померла, батько помер, брат помер, всі повмирали".
Спочатку Тетяну доглядав племінних, потім привіз бідолашну до церкви. Тетяна під наглядом вже рік, родичі приїжджають провідувати, привозять гостинці. В іншому будинку живе Валентина, вона хвора на цукровий діабет та понад десять років нічого не бачить. Має двох доньок.
Валентина Орел, мешканка хоспісу: "Одна в Росії дуже далеко, інша не далеко, але вона не виїзна. Не може приїхати. За мною доглядали, потім так вийшло, залишилася я одна. Сільрада мене сюди привіз".
В окремому будинку живуть чоловіки. Нещодавно до церкви привезли маріупольця.
Маріуполець: "Перестав ходити, жити ніде, з дружиною розлучився, сестрі не потрібен. Ось так, власне кажучи і залишився. Я до цього в лікарні лежав у другій, але потім її закрили на коронавірус і мене виписали. Я лежав у товариша по роботі у нього вдома. Там не дивитися за мною не було кому, ну раз я не пересуваюся, а тут в цьому плані дуже добре".
А от Олександр вже п'ять років живе при церкві. Переніс інфаркт та інсульт, наразі прикутий до ліжка. Працював в Маріуполі в пароплавстві з вісімдесятого року.
Олександр, мешканець хоспісу: "У гонитві за щастям, Наташа, втратив я все, що міг. За грошима гнався, втратив все що було на березі. Ось і все, все життя моє пішла в пияцтво, в розгул, кабаки, жінки, карти, гроші, цигарки і все. Ось це привело мене в такий стан".
Лиха доля була і в Ігоря, він доглядає хворих, хоча сам має проблеми з ногами.
Ігор, працює при церкві: "Я звільнився, мене привіз пастор прямо з в'язниці в 2013 році. За людьми доглядаю і мені подобатися, працюю потихеньку".
Хоча в приході дуже багато роботи, готують, прибирають, доглядають, працюють на полі, ремонтують приміщення знаходять час і на душевне спілкування із бабусями та дідусями. Розважаються також чим можуть собі дозволити.
Пастор Валерій каже, є плани й на майбутнє. Наразі ремонтують ще один будинок для чоловіків, але там потрібно багато витрат, адже ніяких комунікацій в будівлі немає. А всі будиночки ремонтують власноруч, деякі матеріали та меблі привозять не байдужі, але багато чого ще потрібно.
Валерій Тімаков, пастор церкви: "Ось цим каміном ми гріємо ось ці дві кімнати, кімнати та душ. У нас лопнуло скло і нам треба скло, ми ніде на цю грубку не можемо знайти скло".
Ще для хоспісу потрібен кімнатний інвалідний візок, бо вуличний не проходить у дверні пройми. Доводиться бабусь та дідусів носити на руках до ванни. В один будинок потрібен водонагрівач, завжди не вистачає побутової хімії. Якщо хтось має жагу чимось допомогти, можуть зв'язатися із пастором за номером телефону, який ви бачите на екрані.
Важливі